Восточноевропейская платформа перформативного искусства (EEPAP)
поддерживает развитие современного перформативного искусства
(танца и театра) в 18 странах Центральной и Восточной Европы.
Читання п'єси "FEMEN'ізм" Дена Гуменного, 16.03.2016, Люблин, Польша
В середу 16.03 читаємо п'єсу «FEMEN’ізм» Дена Гуменного. Текст не буде представлений у формі виступу, долучитися до читання може кожен охочий. Для підтвердження Вашої присутності скидайте свої елекронні адреси, щоб отримати текст або приходьте з гаджетами. Кількість роздруківок дуже обмежена.
Переклад на польську мову здійснив Роберт Скнадай. П'єса ввійшла до першого тому Антології сучасної української драми під редакцією Анни Коженьовської-Бігун та Андрея Москвіна "Nowy dramat ukraiński. W oczekiwaniu na Majdan".
За текстами звертайтесь сюди: [email protected]
П’єса «FEMEN’ізм» Дена Гуменного є рефлексією щодо феміністичного дискурсу в сучасному політичному і культурному кліматі як України, так і сусідніх посткомуністичних Росії та Білорусі. Багатостороннє висвітлення проблеми гендерної (не)рівності, однак, ставить більше питань, ніж дає відповідей. П’єса спонукає до роздумів. Цей текст молодого українського автора належить до постдраматичної поетичної парадигми. Традиційні причинно-наслідкові зв’язки фабули замінює фраґментаризація нарративу. В п’єсі відбувається редукція конкретики часу і простору, а також немає поділу на головних і другорядних персонажів. Драматург поєднує документальні монологи і діалоги з художніми. У телевізійній студії зустрічаються історичні постаті Рози Люксембург та Клари Цеткін з нашим поколінням, котре і тепер по-різному сприймає ідеї жіночої емансипації. Предметом дискусій на телебаченні є діяльність гурту FEMEN, учасниці котрого також присутні в залі. Дівчата з цього гурту з’являються також в інших сценах тексту.
Чи FEMEN і його діяльність є єдиним обличчям українського фемінізму? Чи такий спосіб впроваження феміністичного дискурсу в публічну думку знайде розуміння в українському суспільстві? Як в пострадянських країнах жіноче тіло стає тілом політичним і перетворюється на інструмент різних маніпуляцій? Яким чином досягти конструктивного діалогу в зіткненні консервативного і ліберального світогляду? Це нам може підказати сам автор, котрий прокидається з постмодерністичної смерті і несподівано з’являється в тексті п’єси.
